Зв'яжіться з нами: 044 222 91 61

Адвокатське об'єднання

У ВСУ уточнили питання усунення перешкод в користуванні квартирою

адвокат київВерховний суд України зробив уточнючій висновок щодо обставин, за якими суд визначає, чи існує якась помилка, тобто невірне сприйняття фактичних умов угоди з боку позивача, яке відбилося на волевиявленні особи в рамках процедури укладення договору дарування, яким був замінений договір про довічне змісті.

Так, суд визначає наявність такої помилки не тільки на підставі лише самого факту прочитання кожної зі сторін тексту оспорюваного договору дарування або попередніх консультацій щодо суті договору з боку нотаріуса. На рішення суду також впливають такі обставини:

  • Вік позивача
  • Стан здоров’я позивача
  • Наявність або відсутність необхідності в догляді і допомоги для позивача з боку оточуючих
  • Наявність в користуванні у позивача спірної нерухомості

Також на судове рішення щодо наявності або відсутності помилки може вплинути факт відсутності передачі спірної нерухомості, визначеної оспорюваним договором, з боку дарувальника обдаровуваному або фактичне проживання позивача в спірному житло після того, як був укладений договір дарування.

Тільки якщо згадані обставини будуть встановлені, положення статей 203, 229 і 717 вважають коректно застосованими на практиці. Саме про це говорить недавнє Постанова Судової палати в цивільних справах ВСУ під номером №6-372цс16.

Керуючись частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України, ВСУ дійшов висновку, що кожен учасник угоди повинен мати можливість вільного волевиявлення, яке б відповідало його внутрішній волі.

Якщо особа, яка брала участь в угоді, зробило помилку щодо тих обставин, які мають істотний вплив, то подібну угоду суд може визнати як недійсну. Так, причиною подібного рішення може стати факт помилки з боку учасника угоди щодо її природи, прав і обов’язків кожної зі сторін, а також різних властивостей і характеристик речі, здатних істотно знизити її цінність або унеможливити її вільне використання у відповідність з цільовим призначенням. Хибні уявлення заважають учасника угоди щодо мотивів такого договору не мають істотним впливом, виключаючи ситуації, визначені у законі (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

На підставі статей 229-233 Цивільного кодексу можна вважати угоду, яка відбувалася під тиск помилки, насильницьких або обманних дій, в рамках зловмисної угоди або під впливом важких обставин, оспорюваним. Важливо відзначити, що ті обставини, які спровокували помилку сторін угоди, повинні мати місце на момент укладання угоди. Особі, яка вимагає визнати угоду недійсною, буде потрібно привести вагомі докази про те, що подібна помилка дійсно була і зробила істотний вплив. Наприклад, в якості підстави для того, щоб визнати угоду як недійсну, не можна привести в якості аргументу помилку через власного незнання закону, некоректного тлумачення закону однією із сторін або банальної недбалості.

На підставі статті 717 Цивільного кодексу визначається, що за договором дарування дарувальник повинен передати другій стороні на безоплатній основі майно у власність. Контрактна угода, яка робить обов’язковою необхідність обдаровуваного здійснити на користь дарувальника будь-яку майнове або немайнове дію, не можна вважати договором дарування.

Статті 203 та 717 Цивільного Кодексу визначають, що договір можна вважати укладеним в тому випадку, коли сторони мають повний поданням як про предмет договору, так і про все його істотні умови.

Підводячи підсумок всього викладеного, можна сказати, що особа з метою підтвердження своїх вимог щодо визнання угоди недійсною має обов’язок привести належні і допустимі докази – зокрема, пояснення сторін і письмові докази, які могли б підтвердити існування обставин, що вказують на помилку. Повинен бути довести факт, що обставини, які спровокували некоректне сприйняття особою фактичних умов договору, дійсно мали місце, що вони вплинули на волевиявлення особи, а сама помилка зробила вирішальну, істотну, по крайней мере, роль. В якості таких обставин суд може керуватися станом здоров’я позивача, пов’язаної з ним необхідністю догляду і допомоги з боку оточуючих, наявність у позивача спірної нерухомості в якості єдиного майна такого роду, відсутністю факту фактичної передачі спірного об’єкта по оскаржуваному договору з боку дарувальника обдаровуваному. Також суд може прийняти відповідне рішення на підставі фактичного проживання позивача в спірному житло після того, як був укладений договір дарування.

Повний текст судового рішення можна знайти на офіційному сайті ВСУ. Якщо ж вам знадобиться консультація або допомогти в подібних питаннях, пов’язаних з усуненням перешкод в користуванні квартирою, то адвокат (Київ) від Grand Veritas зможе грамотно вирiшити питання, звертайтеся!